Марічка Савків
Реколекції
Внутрішнє християнське життя не може бути повноцінним без підживлення тишею, усамітненням, зосередженням і словом. Людський дух вимагає часу. Коли можна відійти від круговороту, буденності, від активної діяльності, і навіть від тієї доброчинності, що здійснюється для ближнього в ім’я Христа…
Є час душі…
Є час реколекцій. Тоді ми можемо стати перед Богом в оголеності правди, в наготі душі, яка не шукає захисту від совісті, і отримати зцілення.
Традиційними в обновлян є великопосні федераційні реколекції. Проводяться вони завжди поза містом, але в різних місцях: одного року в Зарваниці, наступного - в Карпатах, іншого - в Заздості і т.д. Незмінним є розпорядок: виїзд в п’ятницю, повернення в неділю. День розпочинається ранішніми молитвами та св. Літургією. Далі тривають науки отця-реколектанта. Вони перериваються трапезою, молитвою чи мовчанкою. Тему реколекцій Управа Товариства узгоджує з отцем, який буде проводити їх. Але якою б не була знайомою запропонована проблема, завжди є щось нове або давно чуте, та неусвідомлене. Обов’язковою умовою реколекцій є тиша: треба ходити безшумно, не розмовляти без великої потреби. Ось і все, що стосується зовнішньої сторони. А щодо внутрішнього – то це абсолютно індивідуальна справа: кому вже як вдасться відкритись на дію Св. Духа.
І хоча кожна реколекційна подія є такою ж неповторною, як вода в річці, якої двічі не торкнешся, – траплялись в моєму житті реколекції дуже нестандартні за своєю формою. Одного року Провидіння подбало про те, щоб не знайшлось отця-реколектанта. Обновляни були в с. Зарваниці. Кожен з нас проводив ці дні, як вмів. В мене була ціль потрапити в суботу зранку на Утреню до отців-студитів. Але в зимовий період монахи служать не у дерев’яній церкві, а в каплиці, якої я не знайшла. Отож молилась Утреню в лісі разом із птахами і сонцем, яке сходило. Ці години були одночасно і як глибока споглядальна молитва; і як подячна симфонія Господу від усього сущого! Оті реколекції згадуються,– як найнеповторніші моменти життя !
Іншого разу ми мали дуже «діяльні» науки в Карпатах. З нами був отець, який хотів і мав що сказати, але не було можливості через рясні несподіванки, які сипались, наче горіхи з мішка. Будинок, в який ми прибули, був дуже гарний і обжитий, але при нашому приїзді там вийшло з ладу опалення, закінчився балон з газом, не було дров, а весняна погода змінилась на зимову: випав сніг (на наші весняні туфлі). Довелось трапезу готувати в печі на сирих дровах щойно зрубаної сосни, а розпалювати «Олейною» – єдиною горючою рідиною, про яку подбали організатори. Тим, що не було цукру – ніхто й не переймався, оскільки гарячий чай готували лише раз на день! Зате всім дуже смакувала на сніданок, обід і вечерю каша з вівсяних пластівців! Тогоріч весь час ми потратили на облаштування свого побуту. Зате вдалось переглянути фільм Мела Гібсона «Страсті Христові», який в суботній вечір привезли львівські обновляни – подружжя Підлісних. Ми були одні з перших в Україні, хто побачив цю стрічку, оскільки кіно ще не демонструвалось на широких екранах. Одним словом – за три дні обновляни перетворились у справжніх подвижників-аскетів. Не було теорій – усе здійснювалось на практиці. Мабуть, у цьому і була суть тодішніх реколекцій.
Ось так я пережила реколекції і такими їх побачила. Впевнена, що кожен, хто побуває, опише їх по-іншому.
А ти приїдь і напиши свою історію стосунків із твоїм Творцем!
Реколекції
… час вбивати і час лікувати,
час руйнувати і час будувати,
час плакати і час реготати,
час ридати й час танцювати,
час розкидати каміння
і час каміння громадити.
(Екл.3,3-5)
час руйнувати і час будувати,
час плакати і час реготати,
час ридати й час танцювати,
час розкидати каміння
і час каміння громадити.
(Екл.3,3-5)
Внутрішнє християнське життя не може бути повноцінним без підживлення тишею, усамітненням, зосередженням і словом. Людський дух вимагає часу. Коли можна відійти від круговороту, буденності, від активної діяльності, і навіть від тієї доброчинності, що здійснюється для ближнього в ім’я Христа…
Є час душі…
Є час реколекцій. Тоді ми можемо стати перед Богом в оголеності правди, в наготі душі, яка не шукає захисту від совісті, і отримати зцілення.
Традиційними в обновлян є великопосні федераційні реколекції. Проводяться вони завжди поза містом, але в різних місцях: одного року в Зарваниці, наступного - в Карпатах, іншого - в Заздості і т.д. Незмінним є розпорядок: виїзд в п’ятницю, повернення в неділю. День розпочинається ранішніми молитвами та св. Літургією. Далі тривають науки отця-реколектанта. Вони перериваються трапезою, молитвою чи мовчанкою. Тему реколекцій Управа Товариства узгоджує з отцем, який буде проводити їх. Але якою б не була знайомою запропонована проблема, завжди є щось нове або давно чуте, та неусвідомлене. Обов’язковою умовою реколекцій є тиша: треба ходити безшумно, не розмовляти без великої потреби. Ось і все, що стосується зовнішньої сторони. А щодо внутрішнього – то це абсолютно індивідуальна справа: кому вже як вдасться відкритись на дію Св. Духа.
І хоча кожна реколекційна подія є такою ж неповторною, як вода в річці, якої двічі не торкнешся, – траплялись в моєму житті реколекції дуже нестандартні за своєю формою. Одного року Провидіння подбало про те, щоб не знайшлось отця-реколектанта. Обновляни були в с. Зарваниці. Кожен з нас проводив ці дні, як вмів. В мене була ціль потрапити в суботу зранку на Утреню до отців-студитів. Але в зимовий період монахи служать не у дерев’яній церкві, а в каплиці, якої я не знайшла. Отож молилась Утреню в лісі разом із птахами і сонцем, яке сходило. Ці години були одночасно і як глибока споглядальна молитва; і як подячна симфонія Господу від усього сущого! Оті реколекції згадуються,– як найнеповторніші моменти життя !
Іншого разу ми мали дуже «діяльні» науки в Карпатах. З нами був отець, який хотів і мав що сказати, але не було можливості через рясні несподіванки, які сипались, наче горіхи з мішка. Будинок, в який ми прибули, був дуже гарний і обжитий, але при нашому приїзді там вийшло з ладу опалення, закінчився балон з газом, не було дров, а весняна погода змінилась на зимову: випав сніг (на наші весняні туфлі). Довелось трапезу готувати в печі на сирих дровах щойно зрубаної сосни, а розпалювати «Олейною» – єдиною горючою рідиною, про яку подбали організатори. Тим, що не було цукру – ніхто й не переймався, оскільки гарячий чай готували лише раз на день! Зате всім дуже смакувала на сніданок, обід і вечерю каша з вівсяних пластівців! Тогоріч весь час ми потратили на облаштування свого побуту. Зате вдалось переглянути фільм Мела Гібсона «Страсті Христові», який в суботній вечір привезли львівські обновляни – подружжя Підлісних. Ми були одні з перших в Україні, хто побачив цю стрічку, оскільки кіно ще не демонструвалось на широких екранах. Одним словом – за три дні обновляни перетворились у справжніх подвижників-аскетів. Не було теорій – усе здійснювалось на практиці. Мабуть, у цьому і була суть тодішніх реколекцій.
Ось так я пережила реколекції і такими їх побачила. Впевнена, що кожен, хто побуває, опише їх по-іншому.
А ти приїдь і напиши свою історію стосунків із твоїм Творцем!
Карчевич Марія
Що таке Свята Літургія для «Обнови» ?
Ісус сказав: «Я є світлом для світу». Господь є нашим орієнтиром у житті. І як для сліпої людини є дуже великим горем не бачити сонця, так і для християнина є нещастям не молитися і не вливати світла Христового у своє серце. А вершиною молитви є Свята Літургія. Свята Літургія – це місце Богоявлення і преображення, місце, де Бог зустрічається з людиною, коли вона бере участь у Тайні відкуплення.
Так, кожної першої п’ятниці місяця обновляни мають спільну Святу Літургію. Сама ж Свята Літургія для кожного з нас і для мене, як обновлянки є цінною, святою й бажаною тим, що вона – невичерпне джерело Божих ласк і благословення. Вона вчить нас любити Бога та ближнього, дає нам Духа молитви й розуміння жертви і освячує усі наші спільні обновлянські справи та наше життя у Христі.
Відкривши двері храму, ти забуваєш про всі свої справи, турботи цього світу і попадаєш у «рай на землі», де є лише ти і Господь. Щоразу Христос зустрічає нас у храмі з розкритими руками для того, щоб обійняти і наповнити наші серця Своїми ласками. Ніщо так не об’єднує обновлян, як Свята Літургія. Приходячи у храм на спільну молитву, серця обновлян єднаються, разом взиваючи до Господа, і стають єдиним великим серцем, відчуваючи Його любов та відповідаючи і своєю щирою любов’ю. Христос обновляє наші серця й вірою оселяється в них, наповнює Своїм світлом. Я думаю, що кожен обновлянин відчуває своєю душею цей момент єдності в молитві.
Коли під час Святої Літургії відбувається Тайна Освячення, яка є найдивовижнішим чудом і виявом великої Господньої любові, наша душа з тремтінням та покорою готується прийняти Ісуса у своє серце: «Прийміть та їжте, це є Тіло Моє… Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту…». Відбувається безкровна жертва кривавої жертви Господа нашого Ісуса Христа, оскільки Він з любові до нас бажав не раз, а тисячі раз жертвуватися, щоб оселитися у серцях тих, котрі люблять Його. Приступаючи до Святого Причастя, ми усі стаємо членами Христового Тіла, Господь зсилає на нас мир, щоб ми, отримавши найкращі дари Євхаристії і своїм життям, бувши членами «Обнови», давали щонайкращі плоди.
Кожний член Товариства кожної першої п’ятниці місяця о 18 годині спішать до церкви, оскільки знають, що вони мають можливість знову спільними словами, співом промовити до Господа, піднести до Нього свою молитву разом із своїми друзями-обновлянами в інших містах України. Їх чекає зустріч із Любов’ю. І знову звучать ці величні слова: «Благословенне Царство Отця і Сина, і Святого Духа…»
Що таке Свята Літургія для «Обнови» ?
Ісус сказав: «Я є світлом для світу». Господь є нашим орієнтиром у житті. І як для сліпої людини є дуже великим горем не бачити сонця, так і для християнина є нещастям не молитися і не вливати світла Христового у своє серце. А вершиною молитви є Свята Літургія. Свята Літургія – це місце Богоявлення і преображення, місце, де Бог зустрічається з людиною, коли вона бере участь у Тайні відкуплення.
Так, кожної першої п’ятниці місяця обновляни мають спільну Святу Літургію. Сама ж Свята Літургія для кожного з нас і для мене, як обновлянки є цінною, святою й бажаною тим, що вона – невичерпне джерело Божих ласк і благословення. Вона вчить нас любити Бога та ближнього, дає нам Духа молитви й розуміння жертви і освячує усі наші спільні обновлянські справи та наше життя у Христі.
Відкривши двері храму, ти забуваєш про всі свої справи, турботи цього світу і попадаєш у «рай на землі», де є лише ти і Господь. Щоразу Христос зустрічає нас у храмі з розкритими руками для того, щоб обійняти і наповнити наші серця Своїми ласками. Ніщо так не об’єднує обновлян, як Свята Літургія. Приходячи у храм на спільну молитву, серця обновлян єднаються, разом взиваючи до Господа, і стають єдиним великим серцем, відчуваючи Його любов та відповідаючи і своєю щирою любов’ю. Христос обновляє наші серця й вірою оселяється в них, наповнює Своїм світлом. Я думаю, що кожен обновлянин відчуває своєю душею цей момент єдності в молитві.
Коли під час Святої Літургії відбувається Тайна Освячення, яка є найдивовижнішим чудом і виявом великої Господньої любові, наша душа з тремтінням та покорою готується прийняти Ісуса у своє серце: «Прийміть та їжте, це є Тіло Моє… Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту…». Відбувається безкровна жертва кривавої жертви Господа нашого Ісуса Христа, оскільки Він з любові до нас бажав не раз, а тисячі раз жертвуватися, щоб оселитися у серцях тих, котрі люблять Його. Приступаючи до Святого Причастя, ми усі стаємо членами Христового Тіла, Господь зсилає на нас мир, щоб ми, отримавши найкращі дари Євхаристії і своїм життям, бувши членами «Обнови», давали щонайкращі плоди.
Кожний член Товариства кожної першої п’ятниці місяця о 18 годині спішать до церкви, оскільки знають, що вони мають можливість знову спільними словами, співом промовити до Господа, піднести до Нього свою молитву разом із своїми друзями-обновлянами в інших містах України. Їх чекає зустріч із Любов’ю. І знову звучать ці величні слова: «Благословенне Царство Отця і Сина, і Святого Духа…»