З 1 по 8 серпня відбулася щорічна обновлянська Сарепта в Зарваниці, яку з нетерпінням всі очікували. Цього року відпочити у тоборі приїхало близько 30 обновлян з різних осередків та їхніх друзів. На них чекали нові знайомства, приємні несподіванки та незабутньо проведений час разом. Оригінальність табору полягала в тому, що кожен день мав свою назву і значення (день ввічливості, день радості). Сумувати нікому не доводилось, адже на таборі вирувала гармонія та взаєморозуміння, повага та взаємодопомога.

Щоранку сарептяни ходили на службу Божу в Собор Зарваницької Матері Божої, увечері - відмовляли Ісусову молитву або молилися на вервиці. У розпорядок дня завжди входила духовна наука о. Івана Гуні щодо повсякденного життя, де звучали уривки із Святого письма, а також можна було задати запитання, яке когось хвилювало чи цікавило та обговорити його з отцем. Вільний час Сарептяни проводили по-різному: хлопці  грали у футбол, дівчата займалися бісероплетінням, або усі разом грали у волейбол. Протягом всього часу проведеного у Зарваниці організовувались різноманітні ігри, які вражали своїм задумом, незалишаючи нікого байдужим до них, тож участь приймали усі.

Перший вечір – неділя, був присвячений знайомству. Всі стали в коло і кожен по черзі називав своє ім’я та показував якийсь рух, який повинен був цю людину охарактеризувати, потім всі повторювали його і так до завершення гри. Це проходило дуже весело, адже не всі рухи запам’ятаєш, чи правильно покажеш, тож кумедні ситуації не обминули. У понеділок відбувся вечір українського вбрання, народних танців та пісень. Вродливі обновляночки одягнули гарні вишиті сорочки. Кожен міг показати свої знання народних пісень та вміння танцювати. У вівторок організували ватру. Ще за сніданком розподілили команди: «Сині», «Зелені», «Жовті» і «Червоні», які протягом дня мали завдання придумати якісь цікаві сценки. Увечері всі посідали навколо вогню, придумані сценки були поставлені чудово, сміх і радість огортали кожного, під кінець нічну тишу покрив приємний спів сарептян. Незабутньо проведений час разом поєднав усі серця в єдине ціле. 

Середа також залишила про себе згадку. Було вибрано 6 хлопців та 6 дівчат, які наосліп брали бантики різного кольору і по-різному зав’язаних, за якими і створювались пари. Журі, в складі двох людей, після проведення декількох конкурсів, вибрали хлопця і дівчину, які найбільше підходили один одному. Це було дуже цікаво і весело. Четвер проходив у стилі ретро-пісень і ретро-танців. Та на цьому події не закінчились, а навпаки тільки починалися, адже далі сарептяни проводили час з братом Юрієм. Вели розмови на духовну тематику та співали пісень. Цей вечів відбувся чудово – провели його всі разом, але запаматали і відчули по-різному. У кожного в душі був свій вихор почуттів та емоцій.

У п`ятницю панувала виключно атмосфера духовності. На початку вечора обновляни пішли на Хресну дорогу. А після вечері співали молитви в стилі Тезе.Усі зібралися в їдальні. Темряву освічувало горіння багатьох свічок. Це був вечір роздумів та душевної гармонії. Здавалось, що час зупинився ненадовго, а увесь світ застиг на місці.

У суботу відбувся незабутній прощальний вечір, спати нікому не хотілося – кожен насолоджувався останніми годинами проведеними в Зарваниці. Лунали звуки гітари, спів та солодкі спогади минулих днів.

Для кожного Сарепта 2010 пройшла по-різному: для тих хто уже не перший рік – корисний духовний відпочинок, а для тих, хто був уперше – багато емоцій та море відчуттів, мегапозитив і відкриття чогось нового для себе.

— Що таке відпуст? — питався мами.

— Відпуст... як тобі сказати? На відпуст ходять люди, щоб їм пан Бог відпустив гріхи. Тому воно і відпуст!

— І тільки? – питався хлопець.

— Це дуже багато, сину, бо гріхи ходять за чоловіком, як тінь, і не дають йому спокою.

— А в Зарваниці Бог відпускає грішникові гріхи, і вже вони за ним не ходять?

— Є багато таких чудотворних місць на світі, але нам до Зарваниці найближче, вона, – наша і тому ми йдемо туди.

Не знаю чи далеко було до Зарваниці головному герою твору Богдана Лепкого «До Зарваниці», а от з Чернівців не мало не багато близько 150 км. Саме в пішу прощу до Зарваниці і вирушили цього літа 22 учасників чернівецького ТУСК «Обнова». Варто зауважити, що це вже друге паломництво здійснене студентами-католиками з Чернівців. Перша така проща відбулася в 2009 році і з тих пір «Обнова» має намір проводити подібний захід щорічно. Зарваниця таки справді є найближчим великим центром паломництва, всі церковні споруди на території якого мають греко–католицьке підпорядкування.

Зарваниця – село Теребовлянського району в Тернопільській області. Як свідчить легенда: один із київських ченців чудом врятувався від ворожих вершників і опинився на Поділлі в лісах над рікою Стрипою. Довге поневіряння та нестерпний голод так знесилили його, умиротворений надією на допомогу Богоматері, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина – оповита чарівним серпанком долина, гаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з'явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона із усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав його сон, назвав Зарваницею. Згодом він збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері.

Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця… Також саме в цей час і з’явився образ Пресвятої Богородиці. До нього приходять люди просити прощення за свої гріхи, за здоров’я близьких. Так і в товаристві «Обнова» є гарна традиція перед прощею брати собі намір, за який вони будуть молитися всю дорогу і перед іконою Пресвятої.

Всю дорогу молодь іде дружно, співаючи духовні та народні пісні, на чолі ідуть хлопці, несуть прапори: синьо-жовтий та червоно–чорний, а також ікону Матері Божої Чернівецької. Обновляни привітно вітаються з людьми, і ті їм привітно відповідають. У дорозі не лише обновлята стараються допомагати один одному, а й часто люди допомагають чим можуть, пригощають водою, фруктами. Усе це створює враження, що вся Україна – одна сім’я.

Здавалось б, що змушує молодь перервати свій відпочинок, і замість щоденних розваг вирушити в нелегкий путь. Не що інше як Віра. Проща – це не звичайний похід вона потребує великих зусиль як фізичних так і моральних, так само і сили волі. Але якщо людина докладає зусиль і проходить цей нелегкий путь до кінця, то перед нею відкриваються великі благодаті.

Неможливо описати, що відчуваєш ти, коли стомлені ноги несуть на останній пагорб, з якого видніються Зарваницькі бані. Тебе охоплюють неймовірні почуття. Ось вона – ціль триденного паломництва – Зарваниця. Кроки прискорюються, на очях виступають сльози щастя, повністю відступає втома. Спочатку «Обнова» заходить до церкви скласти поклін і подяку Пречистій, як колись сотні років тому назад це зробив чернець, який заснував Зарваницю. Уже вечір, тепер можна іти відпочивати. За спиною півтораста кілометрів, шлях пройдений, здавалось сьогодні вже немає сил нікуди іти, і тільки подумаєш про це, як з вулиці чується спів паломників: « Чудотворна Діво Маріє, витай, витай наша Надіє». Це люди ідуть вулицям Зарваниці в похід зі свічками. Ти піднімаєшся, ноги самі заносять тебе в цей гурт людей, щасливий разом із сотнями таких же паломників – ви всі просто щасливі. Саме в цій пісні і оспівується легенда заснування Зарваниці. Похід закінчується біля чудотворного джерела. Так і завершився наш третій день прощі.

І ось настала благословенна неділя. Зранку нас чекала Служба Божа. Оскільки ми прийшли до Зарваниці на відпуст, то рано-вранці всі охочі пішли на Святу Сповідь. Опісля того як подбали про духовне, можна подбати і про фізичну втому. У Зарваниці є така споруда, в якій Святу Воду можна не тільки пити а й повністю в ній скупатися – це купіль Св. Анни. Щоправда, вода в ній не те що би холодна, а дійсно крижана, іноді аж кістки ламає. Не дивлячись на її температуру ніхто з наших паломників не застудився, бо від Святої Води хвороб не буває. Правда, не кожному вистачає духу щоб зануритися, та ті, хто таки спробували, були вражені.. А після купелі відчуваєш себе так, начебто кілька тижнів провів на комфортабельному курорті. Ось такі дива творить Свята Вода і не тільки. Існує багато історій про те, як Зарваницька Матір Божа і Свята Вода із Зарваницького джерела зцілювали людей навіть від невиліковних хвороб.

Повернувшись з прощі здалось, що світ поміняв кольори. Мені відкрилось багато істин. І навіть, що мої очі стали бачити ширше, серце сповнилось любові до ближніх, а віра стала міцнішою. І справді, щоденне життя настільки нас поглинає, що часу на роздуми і молитву стає менше, ми багато втрачаємо, і лише паломництво до Зарваниці повернуло все на свої місця. Проща – це час молитви і роздумів. Ще один позитивний момент прощі це те, що вона здружує людей, дає їм можливість краще порозумітися .

        Синодом Єпископів Києво - Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ кожну другу суботу Великого Посту встановлено днем пам’яті дітей, які померли внаслідок аборту. Цього року цей день припав на 27 лютого.

        Вшанування пам’яті абортованих дітей у місті Тернополі відбулося 28 лютого, в неділю. Організаторами виступили члени тернопільського міського Товариства українських студентів-католиків  «Обнова» та «Рух за життя», співзасновниками та учасниками якого є також обновляни.

        Захід розпочався після ранкової Служби Божої біля Катедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої  Богородиці. Із душпастирським словом виступив о. Ярослав Мартинюк, який є духівником «Руху за життя». У своїй промові він торкнувся проблеми морального зубожіння сучасного суспільства, яке вбиває само себе через аборти. Отець також наголосив, що церква в цьому питанні займає категоричну позицію.

        Через зворушливу міні-виставу «Ненароджені хочуть жити», яка викликала сльози на очах у присутніх, обновляни висловили своє негативне ставлення до цього страшного насильства. А матерів, батьків, лікарів та всіх небайдужих людей закликали стати на захист маленького життя у материнському лоні, і в молитвах просити Бога за збереження невинних дітей від вбивства аборту.

        Розповіла про страшну статистику та ситуацію з абортами в Україні лікар-терапевт тернопільського обласного пренатального центру матері і дитини пані Ліля Чайківська.  За один 2009 рік в Україні їх було здійснено 156 тисяч. Наголосила п. Ліля і на тому, що альтернатива аборту завжди є, і завжди можна знайти вихід навіть з найскладнішої ситуації, тому, що радість від народження дитини перевищує смуток пов'язаний з певними труднощами життя.

Надія  Януш,

Тернопільське  ТУСК «Обнова»